Вітаємо з 20-ю річницею Незалежності України!

Шановні користувачі нашого сайту і всі українці! Щиро вітаємо вас із 20-ю річницею Незалежності нашої неньки-України.
Пам’ятаймо, що Україна одна. Ми всі українці – на Заході і на Сході, на Півночі і на Півдні. Сила народу в його єдності. Ми будемо сильними лише тоді, коли будемо єдиними. Якщо ми роз’єднані, то одразу програємо.
Українці – це славний народ. Українці – це могутній народ, який пройшов через вогонь та воду і залишився живим. У нашого народу дуже давня і багата історія. Вона налічує не 20 років, а сотні років. Сотні років наші пращури життя віддавали за свій народ, свою мову. А зараз ми усе це маємо. Тож цінуймо щиро те, за що вмирали наші предки!
Годі вже ворогувати. Годі ділитися. Ми всі один народ, один організм. Не можна казати, що люди в одному регіоні кращі чи гірші за інших. Так само, як не можна казати, що в організмі один орган кращий за іншого. Наприклад, серце або печінка. І той орган потрібний, і той. Адже без серця людина помре, і без печінки вона помре. Кожен орган є необхідним і виконує власні функції. А разом усі органи складають єдиний організм.
Отже, і Львів потрібний, і Донецьк потрібний. І Ялта, і Луганськ, і Ужгород, і Дніпропетровськ, і Тернопіль.

Дорогі українці! У цей важливий пам’ятний день давайте почнемо миритися і об’єднуватися. Зробіть перший крок, почніть із себе. Помиріться зі своїм сусідом. Якщо так зроблять кілька десятків людей, то процес запуститься, і далі буде вже кілька тисяч людей, а потім кілька мільйонів.
Згадаймо відносини України та Польщі у минулому. Україна була під Польщею, польські пани гнобили наш народ. Але це була така влада. Це було тоді. А зараз ми разом з польськими сусідами об’єдналися і приймаємо Євро-2012. Це влада роз’єднує людей, це влада змушує їх ворогувати, бо їй це вигідно для власних інтересів. А ми, звичайні люди, ні в чому не винні. Тож не даймо собою маніпулювати, не будьмо ляльками в руках влади, якій вигідно, коли ми сваримося між собою, бо тоді ми стаємо уразливими. Але разом – ми сила!
Отже, перестаньмо ворогувати між собою і об’єднаймося. Тільки так ми досягнемо чогось, тільки так ми зробимо значно більше, ніж кожен окремо.
Ми – діти Тараса. Уявіть, якби він зараз воскрес і подивився на наш народ. Чи не помер би він заново від картини, яку б побачив? Тому давайте жити так, щоб не було соромно перед Тарасом, що він пишався нами і сказав: “Я не дарма прожив своє життя, не дарма поклав життя заради України”!!!